Що таке поліпи в носі і як їх виявити?

Поліпи носа — це м’які доброякісні утворення на слизовій оболонці носової порожнини або придаткових пазух, які перешкоджають нормальному носовому диханню та є проявом хронічного запального процесу. Пацієнти часто хвилюються, чи не є такі нарости злоякісними. Важливо зазначити: класичний назальний поліпоз має доброякісний характер і не дає метастазів.

Поліпоз носа є поширеною проблемою: за даними міжнародних отоларингологічних досліджень, він вражає від 1% до 4% населення. Захворювання значно погіршує якість життя, тому важливо своєчасно звернутися до отоларинголога (ЛОРа) для точної інструментальної діагностики — ендоскопії, КТ або МРТ пазух.

Пройти експертні діагностичні дослідження придаткових пазух носа у Києві можна в діагностичному центрі Lifescan.

Що таке поліпи в носі та які вони бувають

З погляду сучасної доказової медицини (міжнародні настанови EPOS), поліпи — це не окрема ізольована хвороба, а прояв хронічного риносинуситу з назальними поліпами (CRSwNP). У результаті тривалого запалення слизова оболонка набрякає, втрачає тонус і під дією сили тяжіння провисає в просвіт носових ходів. Зовні поліпи нагадують краплі або грона винограду: вони гладкі, драглисті, напівпрозорі або сірувато-рожеві, та не мають больових нервових закінчень (дотик до них безболісний).

За походженням і характером росту поліпи поділяють на дві основні групи:

1. Етмоїдальні поліпи: беруть початок із клітин решітчастого лабіринту. Майже завжди є множинними та двосторонніми. Це найпоширеніша форма у дорослих, пов’язана з системними запальними реакціями дихальних шляхів.
2. Антрохоанальні поліпи: беруть початок із слизової оболонки верхньощелепної (гайморової) пазухи, проростають через її співустя назад — у бік хоан і носоглотки. Вони частіше поодинокі, односторонні, зустрічаються у дітей та молодих людей (складаючи до 30–35% усіх випадків поліпозу в педіатрії).

Чоловіки стикаються з етмоїдальним поліпозом у 2–3 рази частіше за жінок. Пік захворюваності припадає на вік 30–60 років.

Через що з’являються поліпи в носі

Формування поліпів є результатом складного імунологічного збою — переважно так званого запалення 2-го типу (Т2-ендотипу), за якого в слизовій накопичуються еозинофіли та інтерлейкіни, що спричиняють глибокий набряк тканин.

Ключові фактори, пов’язані з розвитком поліпозу:

• Бронхіальна астма: зустрічається у 30–50% пацієнтів із поліпозом носа; ці стани тісно пов’язані між собою в рамках концепції «єдиних дихальних шляхів».
• Непереносимість НПЗЗ (тріада Самтера / AERD): комбінація бронхіальної астми, поліпів носа та непереносимості аспірину й інших нестероїдних протизапальних засобів.
• Генетичні та системні захворювання: у дітей поява множинних поліпів вимагає виключення муковісцидозу (кістозного фіброзу) та синдрому Картагенера.
• Хронічні бактеріальні та грибкові інфекції пазух: підтримують запальне середовище слизової оболонки.
• Вплив зовнішніх подразників: хронічний вплив тютюнового диму, хімічних аерозолів та промислового забруднення повітря.

Примітка: Викривлення носової перегородки не є безпосередньою причиною росту поліпів, проте анатомічні деформації погіршують природну вентиляцію пазух і посилюють суб’єктивне відчуття закладеності носа.

Ознаки та симптоми поліпів у носі

Оскільки поліпи ростуть повільно, на початкових етапах людина може списувати стан на затяжну застуду. Характерні симптоми поліпозу:

• Постійна закладеність носа, яка не усувається судиннозвужувальними краплями або промиваннями сольовими розчинами;
• Зниження (гіпосмія) або повна втрата нюху (аносмія) — ключовий симптом, спричинений блокуванням доступу повітря до нюхової щілини;
• Стійкі виділення з носа (слизові або слизово-гнійні) та постійне стікання слизу по задній стінці глотки (post-nasal drip);
• Відчуття тиску та розпирання в проєкції щік, перенісся або чола;
• Хропіння та епізоди обструктивного апное сну (короткочасні зупинки дихання уві сні);
• Зміна тембру голосу (гугнявість) та швидка стомлюваність через постійне дихання ротом;
• У дітей: порушення сну, труднощі з годуванням, ротове дихання; при великих застарілих поліпах можливе деформування кісткових орієнтирів носа.

Чим небезпечні поліпи в носі

Самі поліпи не перероджуються в рак, проте за відсутності лікування призводять до виражених вторинних ускладнень:

• Хронічний рецидивуючий синусит: закриття природних співусть пазух блокує дренаж, створюючи замкнену порожнину для розмноження бактерій.
• Важкий перебіг бронхіальної астми: відсутність носового дихання та стікання медіаторів запалення в трахеобронхіальне дерево провокують часті астматичні напади.
• Апное уві сні: хронічна нічна гіпоксія збільшує навантаження на серцево-судинну систему, провокуючи гіпертонію.
• Незворотна втрата нюху: тривала компресія нюхових рецепторів може призвести до їх атрофії, після чого нюх не відновлюється навіть після видалення поліпів.
• Орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення (рідко): при приєднанні агресивної інфекції можливе її поширення крізь тонкі стінки орбіти (флегмона ока) або основу черепа (менінгіт, абсцес).
• Необхідність виключення пухлин: якщо утворення одностороннє, кровоточить або швидко росте, під маскою поліпа може ховатися інвертована папілома чи онкологічний процес.

Як визначити поліпи в носі: сучасна діагностика

Встановити діагноз самостійно в домашніх умовах неможливо. Звичайна передня риноскопія (огляд носа дзеркалом) дозволяє побачити лише великі поліпи, що вже спустилися в нижній носовий хід. Для точного діагнозу застосовують комплекс інструментальних методів:

1. Відеоендоскопія носа та носоглотки

Першочерговий метод огляду на прийомі отоларинголога. За допомогою тонкого жорсткого або гнучкого ендоскопа з оптикою лікар детально оглядає середній носовий хід, співустя пазух і хоани під багаторазовим збільшенням. Метод дає змогу виявити поліпи на початкових стадіях, оцінити їх колір, рухливість та виключити наявність атипових новоутворень.

2. Комп’ютерна томографія (КТ) придаткових пазух носа

«Золотий стандарт» інструментальної візуалізації. КТ в коронарній, аксіальній та сагітальній площинах із тонкими зрізами – є доказовим стандартом.

• Що показує: наявність поліпів, кіст потовщення слизової оболонки, стан остіомеатального комплексу (зони дренажу), наявність кісткових ерозій, товщину кісткових перегородок.
• Коли необхідна: обов’язкова перед будь-яким хірургічним втручанням (FESS — функціональною ендоскопічною синусохірургією), оскільки слугує анатомічною картою для хірурга, щоб запобігти пошкодженню основи черепа та очниці.
• Як виглядають поліпи на КТ: як однорідні м’якотканинні утворення округлої чи неправильної форми з чіткими контурами на фоні повітряних або заповнених ексудатом пазух.

3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) навколоносових пазух

МРТ не візуалізує кісткову анатомію так чітко, як КТ, проте є незамінною у складних діагностичних випадках:

• для диференціації доброякісних поліпів від інвертованої папіломи, пухлин або грибкових мас;
• при підозрі на вихід процесу за межі носових пазух (в очницю, порожнину черепа);
• для чіткого розмежування набряклої слизової оболонки від застійного густого секрету.

4. Рентгенографія придаткових пазух носа

Має суттєво обмежену діагностичну цінність у сучасній ринології через низьку деталізацію та нашарування тіней кісток лицевого скелета. Рентген може показати лише загальне затемнення великих пазух або рівень рідини, проте не дозволяє розрізнити поліп, кісту чи банальний набряк слизової. Для планування лікування та операції рентген не застосовується.

Сучасні принципи лікування: чи завжди потрібна операція?

Підхід до лікування залежить від стадії поліпозу та тяжкості симптомів:

1. Базисна медикаментозна терапія: основа контролю поліпів — тривале щоденне застосування топічних (інтраназальних) глюкокортикостероїдів у формі спреїв або крапель, а також регулярні промивання носа ізотонічними сольовими розчинами. Це зменшує набряк, зупиняє ріст дрібних поліпів і повертає нюх.
2. Короткі курси системних кортикостероїдів: призначаються суворо лікарем у період виражених загострень або для передопераційної підготовки.
3. Хірургічне лікування (FESS): ендоскопічне щадне видалення поліпів шейвером (мікродебридером) під контролем камери через природні носові ходи, без зовнішніх розрізів. Мета операції — відновити прохідність носа, розкрити співустя пазух і забезпечити доступ лікувальних спреїв до слизової оболонки.
4. Таргетна біологічна терапія: новітній напрям у лікуванні тяжкого рецидивуючого поліпозу (моноклональні антитіла, що блокують механізми Т2-запалення). Застосовується за неефективності операцій та гормональної терапії.

Де у Києві пройти обстеження пазух носа

Для отримання детальної анатомічної картини придаткових пазух носа важлива висока роздільна здатність томографа та точність опису знімків. У діагностичному центрі Lifescan доступні передові методи променевої візуалізації:

• низькодозова комп’ютерна томографія (КТ) пазух носа на сучасних мультиспіральних сканерах;
• МРТ пазух носа для детальної оцінки м’якотканинних структур;
• цифрова рентгенографія.

Своєчасна візуалізація дозволяє ЛОР-лікарю підібрати ефективну терапію або спланувати мінімально інвазивне ендоскопічне лікування, відновивши носове дихання та нюх.

ДЖЕРЕЛА

1. Fokkens WJ, Lund VJ, Hopkins C, Hellings PW, Kern R, Reitsma S, et al. European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps 2020. Rhinology. 2020 Feb 20;58(Suppl S29):1–464. doi: 10.4193/Rhin20.600. PMID: 32078668. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32078668/
2. Bachert C, Bhattacharyya N, Desrosiers M, Khan AH. Burden of Disease in Chronic Rhinosinusitis with Nasal Polyps. J Asthma Allergy. 2021 Feb 11;14:127–134. doi: 10.2147/JAA.S290424. PMID: 33603409. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33603409/
3. Bachert C, Marple B, Schlosser RJ, Hellings P, Alsaad AA, Gevaert P. Adult Chronic Rhinosinusitis. Nat Rev Dis Primers. 2020 Sep 17;6(1):86. doi: 10.1038/s41572-020-00218-1. PMID: 32943677. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32943677/
4. Yaman H, Yilmaz S, Karali E, Guclu E, Ozturk O. Evaluation and management of antrochoanal polyps. Clin Exp Otorhinolaryngol. 2010;3(2):110–114. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2896733/ doi:10.3342/ceo.2010.3.2.110