Ультразвукова діагностика (УЗД) кишківника

Чому здоров’я кишківника — це фундамент вашого добробуту?

Сучасний ритм життя, що характеризується стресами, нерегулярним харчуванням та низькою фізичною активністю, дедалі частіше призводить до порушень роботи шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Біль у животі, дискомфорт, здуття та проблеми з травленням стали поширеними скаргами. Ультразвукове дослідження (УЗД) кишківника, також відоме як гастроінтестинальна ультрасонографія (GIUS), є сучасним, безпечним та високоінформативним методом первинної діагностики, що дозволяє вчасно виявити проблеми та розпочати ефективне лікування.

На відміну від рентгенівських методів чи комп’ютерної томографії (КТ), УЗД не створює променевого навантаження, що дозволяє проводити його багаторазово без шкоди для здоров’я. Ця особливість робить його незамінним інструментом не лише для первинної діагностики, але й для моніторингу хронічних захворювань, таких як хвороба Крона та виразковий коліт. УЗД є ключовим компонентом сучасної стратегії ведення пацієнтів «лікування до мети» (treat-to-target), де регулярна оцінка стану органа дозволяє лікарю оперативно коригувати терапію для досягнення найкращих результатів.

Що таке УЗД кишківника і чим воно відрізняється від УЗД черевної порожнини?

Стандартне УЗД органів черевної порожнини (ОЧП) зосереджене на оцінці паренхіматозних (щільних) органів: печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки та нирок. Кишківник, як порожнистий орган, що містить гази, потребує спеціальної методики дослідження та високоякісного обладнання.

Під час спеціалізованого УЗД кишківника лікар-сонографіст прицільно оцінює параметри, що вказують на стан здоров’я чи наявність патології:

•     Товщина стінки кишківника (BWT): У нормі товщина стінки тонкого та товстого кишківника не перевищує 3 мм. Її потовщення є однією з ключових ознак запального процесу.
•     Структура стінки: Здорова кишкова стінка на УЗД має чітку п’ятишарову структуру. Втрата цієї шаруватості може свідчити про активне запалення або інші патологічні зміни.
•     Перистальтика: Оцінюється рухова активність кишківника — її ослаблення або, навпаки, посилення.
•     Кровоплин у стінці (доплерографія): За допомогою кольорового доплерівського картування лікар оцінює васкуляризацію (кровопостачання) стінки. Посилення кровоплину є важливою ознакою активного запалення.
•     Стан навколишніх тканин: Досліджується брижова жирова клітковина та регіонарні лімфатичні вузли, зміни в яких можуть супроводжувати запальні та онкологічні захворювання.

Для детальної візуалізації шарів стінки кишківника необхідне використання високочастотних датчиків (з частотою понад 5 МГц), що підкреслює важливість сучасного обладнання для точної діагностики.

Показання до проведення: Коли лікар може призначити УЗД кишківника?

Ваш лікар може порекомендувати УЗД кишківника за наявності наступних симптомів:

•     Симптоми, пов’язані з болем та дискомфортом: хронічний або рецидивуючий біль у животі, відчуття важкості, здуття (метеоризм).
•     Порушення випорожнень: закрепи, діарея або їх чергування, наявність у калі домішок слизу чи крові.
•     Загальні та системні прояви: нудота, блювання, печія, неприємний присмак або запах з рота, невмотивована втрата ваги.

Окрім діагностики на основі симптомів, УЗД кишківника є ключовим інструментом у наступних клінічних ситуаціях:

•     Первинна діагностика запальних захворювань кишківника (ЗЗК): При підозрі на хворобу Крона або виразковий коліт УЗД є методом вибору для первинної неінвазивної оцінки.
•     Моніторинг хронічних захворювань: Регулярне УЗД дозволяє контролювати активність хвороби, оцінювати відповідь на лікування та виявляти рецидиви після хірургічного втручання.
•     Діагностика ускладнень: Метод ефективний для виявлення таких ускладнень хвороби Крона, як стриктури (звуження просвіту), фістули (патологічні ходи) та абсцеси (скупчення гною).
•     Підготовка до оперативного втручання та післяопераційний контроль: Для оцінки стану кишківника перед операцією та моніторингу процесу відновлення.

Підготовка до обстеження: Ключ до точних результатів 

Якість ультразвукової діагностики кишківника безпосередньо залежить від правильної підготовки, головна мета якої — зменшити кількість газів у просвіті кишки.

1. Дієта (за 2–3 дні до процедури):

Необхідно дотримуватися дієти з низьким вмістом клітковини. Це допоможе мінімізувати процеси бродіння та газоутворення.

2. Прийом медикаментів:

Для зменшення газоутворення лікар може порекомендувати прийом сорбентів (наприклад, активоване вугілля) або препаратів на основі симетикону за 1–2 дні до обстеження. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем щодо прийому будь-яких препаратів.

3. Режим харчування та пиття в день обстеження:

•     Якщо УЗД призначено на ранок: Процедура проводиться натщесерце. Останній прийом їжі має бути за 8–10 годин до обстеження.
•     Якщо УЗД призначено на другу половину дня: Допускається легкий сніданок (наприклад, каша на воді) не пізніше ніж за 6–8 годин до процедури.
•     Можна пити невелику кількість негазованої води.

4. Що заборонено безпосередньо перед процедурою:

•     Куріння та жувальна гумка: Утримайтеся від куріння та жування гумки за 2–3 години до обстеження. Нікотин та процес жування стимулюють перистальтику та секрецію шлункового соку, що може спотворити результати.

●     Прийом спазмолітиків: Не приймайте препарати, що впливають на моторику ШКТ, без призначення лікаря.

Як проходить процедура: Трансабдомінальне УЗД

Трансабдомінальне (через передню черевну стінку) УЗД кишківника є стандартним, абсолютно безболісним та безпечним методом.

1.   Підготовка: Ви лягаєте на кушетку та звільняєте від одягу ділянку живота.
2.   Нанесення гелю: Лікар наносить на шкіру спеціальний прозорий гель, який забезпечує щільний контакт датчика зі шкірою та покращує проходження ультразвукових хвиль.
3.   Сканування: Лікар переміщує УЗ-датчик по передній черевній стінці, систематично оглядаючи всі відділи тонкого та товстого кишківника. Під час процедури вас можуть попросити змінити положення тіла (повернутися на бік) або затримати дихання для кращої візуалізації.
4.   Тривалість: Обстеження зазвичай триває від 15 до 30 хвилин.
5.   Результати: Одразу після завершення процедури лікар формує висновок, який ви отримуєте на руки.

Спеціалізовані методики УЗД кишківника

 У деяких клінічних ситуаціях для отримання більш детальної інформації можуть застосовуватися розширені методики. Важливо розуміти їх відмінності.

1. УЗД з пероральним контрастуванням (гідросонографія, SICUS)

Цей метод передбачає вживання пацієнтом перед обстеженням спеціального нейтрального розчину (зазвичай на основі поліетиленгліколю), який не всмоктується у кишківнику. Рідина розправляє петлі тонкої кишки, усуває артефакти від газів і діє як «акустичне вікно», що дозволяє значно покращити візуалізацію стінки, виявити звуження (стриктури) та оцінити ураження проксимальних відділів тонкої кишки. Згадувані в деяких джерелах вода або сік є спрощеним варіантом цієї методики, проте стандартизовані протоколи вимагають використання спеціальних розчинів.

2. Контраст-підсилене УЗД (CEUS)

Це високотехнологічна методика, що не має нічого спільного з питтям рідини. Пацієнту внутрішньовенно вводять спеціальний контрастний препарат на основі мікропухирців газу. Ці мікропухирці циркулюють виключно в кровоносних судинах і дозволяють у реальному часі оцінити характер кровопостачання (перфузію) тканин. CEUS є надзвичайно цінним методом для диференційної діагностики, наприклад, для того, щоб відрізнити запальний інфільтрат від сформованого абсцесу, що кардинально впливає на тактику лікування.

3. Трансректальне УЗД (ТРУЗД)

Це прицільне дослідження прямої кишки та анального каналу, яке виконується за допомогою спеціального високочастотного датчика, що вводиться в пряму кишку. ТРУЗД не використовується для оцінки всього товстого кишківника. Згідно з міжнародними рекомендаціями, його основними показаннями є:

•     Стадіювання раку прямої кишки: ТРУЗД дозволяє з високою точністю оцінити глибину проростання пухлини в стінку кишки.
•     Діагностика періанальних запальних процесів: Метод є золотим стандартом для візуалізації норицевих ходів (фістул) та абсцесів при хворобі Крона або парапроктиті.

Діагностичні можливості та обмеження УЗД

Що показує УЗД кишківника?

•     Запальні захворювання: УЗД з високою точністю виявляє ознаки запалення при хворобі Крона, виразковому коліті, дивертикуліті, апендициті та інших запальних станах.
•     Ускладнення ЗЗК: Метод ефективний у діагностиці стриктур, абсцесів та фістул.
•     Порушення моторики: Дозволяє оцінити моторно-евакуаторну функцію кишківника.
•     Новоутворення (пухлини та поліпи): Це питання потребує особливого роз’яснення. УЗД може виявити великі поліпи (зазвичай понад 1 см) або пухлини, які значно потовщують стінку кишки та змінюють її структуру. Однак важливо розуміти, що
  УЗД не є методом скринінгу колоректального раку та поліпів. Через обмеження візуалізації, пов’язані з газами та локалізацією деяких відділів кишки, метод має низьку чутливість до виявлення малих та пласких утворень.
•     Золотим стандартом для профілактики та ранньої діагностики раку товстої кишки залишається колоноскопія.

Обмеження методу

•     Залежність від оператора: Точність результатів значною мірою залежить від досвіду та кваліфікації лікаря.
•     Надмірна вага та метеоризм: У пацієнтів з ожирінням та вираженим газоутворенням якість візуалізації може бути знижена.
•     Обмежений огляд деяких ділянок: Пряма кишка та деякі відділи товстої кишки, розташовані глибоко в малому тазі, можуть бути недоступні для детального огляду трансабдомінальним датчиком.

Список використаних джерел

1.   Maconi, G., Nylund, K., Ripollés, T., et al. (2018). EFSUMB Recommendations and Guidelines for Gastrointestinal Ultrasound. Ultraschall in der Medizin – European Journal of Ultrasound, 39(06), 626–651.
2.   Nylund, K., Maconi, G., Hollerweger, A., et al. (2017). EFSUMB Recommendations and Clinical Guidelines for Intestinal Ultrasound (GIUS) in Inflammatory Bowel Diseases. Ultraschall in der Medizin – European Journal of Ultrasound, 38(03), e1–e15.
3.   Nuernberg, D., Saftoiu, A., Burmester, E., et al. (2019). EFSUMB Recommendations for Gastrointestinal Ultrasound Part 3: Endorectal, Endoanal and Perineal Ultrasound. Ultraschall in der Medizin – European Journal of Ultrasound, 40(01), 69–85.
4.   Panés, J., Bouhnik, Y., Reinisch, W., et al. (2013). Imaging techniques for assessment of inflammatory bowel disease: joint ECCO and ESGAR evidence-based consensus guidelines. Journal of Crohn’s and Colitis, 7(7), 556–585.
5.   Ripollés, T., Rausell, N., Paredes, J. M., et al. (2005). Effectiveness of contrast-enhanced ultrasound for characterisation of intestinal inflammation in Crohn’s disease: a pilot study. Journal of Crohn’s and Colitis, 9(9), 784–792.